Батьки з тремтінням ставляться до перших слів, вимовленими малюком. І чекають, що незабаром за ними з’явиться і зв’язкова мова, але не завжди виходить так. Дитина вперто не хоче говорити, видає лише незв’язні звуки і мукає, показуючи пальцем. Що ж робити в такій ситуації, коли починати турбуватися і йти на прийом до спеціаліста, а в яких випадках можна ще почекати?
Дитина не розмовляє — що робити?
Коли малюкові виповнюється 2 роки, а він все ще не говорить, то відразу ж потрібно виключити патологію слухового апарату, адже буває і так, що до цього віку батьки навіть не здогадуються про існуючу проблему. В основному порушення слуху можна визначити по тому, як дитина реагує на слова дорослого, якщо він вперто ігнорує їх і навіть не повертається, коли до нього звертаються, то це може бути свідченням того, що у дитини є проблеми зі слухом, або неврологічні відхилення.
Зараз логопеди і неврологи помітили тенденцію, якій поки що не знайшли пояснення — дітки починають говорити пізніше, ніж якихось 10-15 років тому і дикція у них набагато гірша. Тому, якщо батьки звертаються за допомогою до фахівця з мови, коли дитині 2 роки і вона не говорить, їм радять почекати до 3-х років, а тоді вже з малюком починають займатися.
Почекати, звичайно ж, можна, але ж всім батькам хочеться, щоб і їхній малюк базікав без угаву, як сусідський Коля. Тому, щоб розмовляти малюк почав вчасно, йому для цього потрібно створити сприятливі умови. Хоча, якщо природою закладено, що малюк пізніше сяде і піде, то й говорити така дитина теж, швидше за все, стане із запізненням від загальноприйнятих норм.
Домашні заняття з дитиною, яка не говорить у 2 роки.
Для того щоб малюк скоріше почав озвучувати все, що відбувається навколо нього, потрібні відповідні побутові умови — вимкнений комп’ютер, телевізор і радіо, і повна увага батьків. Під увагою не потрібно розуміти передбачення бажань дитини, коли малюкові може, і хотілося б щось сказати або попросити, але дбайливі батьки вже поспішають виконувати вказівку дитини по одному його погляду. Необхідно створювати ситуації, коли дитина змушена просити про що-небудь дорослих, а вони, в свою чергу, не повинні розуміти його мукання і натяків.
З самого раннього віку з дітьми обов’язково потрібно щодня грати в пальчикові ігри і робити гімнастику, корисну для дрібної моторики. Всі ці, здавалося б, не пов’язані з мовою маніпуляції в майбутньому принесуть плоди. Якщо дитині 2 роки і вона не розмовляє, то дуже корисний буде масаж пальчиків, який виконується шляхом розминання кожного пальця по черзі, супроводжуючи всі дії веселими римованими рядками.
Логопеди на своїх заняттях використовують звичайну зубну щітку, якою роблять масаж кінчиків пальців, і батьки теж можуть взяти цей метод на озброєння. Можна підключити просту артикуляційну зарядку, навчаючи дитину повторювати різні рухи губами і наслідувати звуки тварин.
Чому дитина не розмовляє?
Неговіркі дітки можуть рости в родині, де самі батьки мало спілкуються і воліють мовчати. Дитині не у кого вчитися розмовної мови, але коли вона починає ходити в садок, його «прориває» і малюк починає щебетати без зупину.
Або, навпаки, буває так, що у великих сім’ях у наймолодшого виникають проблеми з розвитком мови, і батьки дивуються, чому дитина довго не розмовляє, адже йому вже два роки і у нього є з кого брати приклад. Тут проблема якраз і полягає у великій кількості осіб, які постійно говорять, тим самим не даючи малюкові вставити і слова, передбачаючи його бажання. Такій дитині немає необхідності говорити, адже його й так розуміють без слів.
У кожному разі, коли дитині приділяється багато уваги, йому читають казки та віршики, з ним займаються малюванням, ліпленням і пальчиковою гімнастикою, то до трьох років вона неодмінно заговорить.